Страх батьків щодо ваги дитини (фобія ваги, спричинена емпатією)

Коли дитина страждає на розлад харчової поведінки, часто змінюється й ставлення батьків до їжі та ваги. Деякі матері та батьки під час кожного прийому їжі подумки підраховують калорії. Інші ж, побачивши ваги, самі впадають у паніку. Фахівці говорять про «фобію ваги», коли страх перед одним кілограмом більше чи менше визначає повсякденне життя. У батьків цей страх спрямований на коливання ваги дитини: на кожен грам на вагах, на кожну тарілку, що залишається наполовину порожньою. Безпосереднє переживання такого захворювання, як анорексія, може перетворити харчування на постійну тему для всієї родини.

Страх часто спочатку проявляється у власній поведінці. Батьки перевіряють холодильник, таємно зважують порції, а покупки зводиться лише до того, що дитина може їсти. При цьому багато батьків змінюють свої харчові звички, навіть не помічаючи цього.

Типові ознаки:

• постійні думки про наступний прийом їжі
• полегшення або відчай, залежно від цифри на вагах
• втрата власного апетиту через занепокоєння або почуття провини
• кожен сімейний обід перетворюється на напружене випробування
• страх сказати хоч одне неправильне слово про фігуру чи вагу

Ця постійна напруга забирає сили. Вона може призвести до глибокого виснаження, якщо не буде компенсації.

Батьки переживають хворобу зблизька. Вони бачать, як тіло дитини худне, сидять за столом під час рецидивів і несуть спільну відповідальність за набір ваги. Ця близькість породжує відчуття безпорадності, яке пов’язується з цифрами, оскільки цифри здаються більш конкретними.

У рамках сімейного лікування розладів харчової поведінки батьки відіграють активну роль під час прийомів їжі. Це допомагає дитині й водночас переносить турботи про вагу у повсякденне життя батьків. Спеціалізовані установи, такі як портал BIÖG з розладів харчової поведінки, описують, що багато родичів почуваються безпорадними, зневіреними та перевантаженими. Те, що батьки в такій ситуації самі починають боятися їжі та ваги, є поширеною реакцією на загрозливу ситуацію.

Дитина відразу відчуває напругу батьків за столом. Спокійні батьки дають дитині відчуття безпеки, тому варто попрацювати над власним страхом.

Що допомагає у повсякденному житті

• Розподіліть відповідальність: контроль ваги та плану харчування слід доручити лікувальній команді, щоб зняти навантаження з власних плечей
• свої власні прийоми їжі свідомо організовувати спокійно та у звичайному режимі, щоб дитина бачила розслаблений приклад для наслідування
• створюйте фіксовані моменти, коли не йдеться про їжу, наприклад, прогулянку або спільну гру
• Уникати розмов про фігуру та калорії у повсякденному сімейному житті
• серйозно ставитися до власного самодогляду: сон, перерви, спілкування з іншими батьками

Почуття провини є частиною життя багатьох батьків. Висловлення цих почуттів — у групі самодопомоги для родичів або в консультаційному центрі — полегшує стан. Той, хто зменшує власний страх, зберігає більше сил для довгого шляху до одужання.

Деякі страхи виходять за межі того, з чим батьки можуть впоратися самотужки. Тривала безсоння, постійна паніка щодо харчування або відчуття, що вже не вистачає сил на повсякденне життя, — це вагомі причини звернутися за допомогою.

Куди звернутися батькам:

• гаряча лінія порталу BIÖG з питань розладів харчової поведінки
• консультаційні центри та клініки, які спеціально надають підтримку також і родичам
• групи самодопомоги для батьків дітей із розладами харчової поведінки
• власна практика сімейного лікаря або психотерапевта

Rückenwind надає батькам підтримку та коучинг у цей період і зміцнює їхню власну стійкість. Діагностика та лікування самого розладу харчової поведінки повинні здійснюватися виключно у відділенні дитячої та підліткової психіатрії або спеціалістом-лікарем чи психотерапевтом.