СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності)

СДУГ — це розлад дефіциту уваги та гіперактивності. Мається на увазі порушення самоконтролю, яке починається в дитинстві та проявляється протягом багатьох років. У міжнародному діагностичному класифікаторі МКХ-10 цей розлад класифікується під кодом F90 як частина гіперкінетичних розладів.

Раніше дитину з такою поведінкою часто називали «непосидюкою». Сьогодні відомо, що за такою поведінкою стоїть зміна функцій мозку, а не злий намір. Діти з СДУГ гірше зосереджуються, рідко сидять спокійно та часто діють, не замислюючись. Це помітно сильніше та триваліше, ніж це відповідає їхньому віку, і проявляється в різних сферах життя: вдома, у школі, під час ігор з іншими дітьми.

Неспокійна дитина не обов’язково страждає на СДУГ. Кожна дитина інколи буває неспокійною, розсіяною або зухвалою. Лише тоді, коли ці особливості значно ускладнюють повсякденне життя, тривають щонайменше шість місяців і почалися ще до дванадцятирічного віку, можна взагалі розглядати можливість постановки діагнозу. Крім того, СДУГ не завжди проходить з віком: приблизно у половини хворих певні симптоми залишаються помітними аж до дорослого віку.

Фахівці описують СДУГ через три аспекти, які можуть мати різний ступінь вираженості.

• Неуважність: дитина легко відволікається, не чує прохань, губить речі, забуває про завдання та не доводить почате до кінця. Деякі діти при цьому здаються спокійними та задумливими і довгий час майже не привертають до себе уваги.
• Гіперактивність: постійна потреба в русі. Дитина ворушиться руками й ногами, встає під час уроку, багато розмовляє та важко заспокоюється. Детальніше про це — у розділі «Гіперактивність».
• Імпульсивність: дитина випалює відповіді, погано вміє чекати, перебиває інших і діє, не зважуючи наслідків.

Приклад із повсякденного життя: під час виконання домашнього завдання хлопчик кожні кілька хвилин встає, ручка раптом зникає, питання матері залишається непочутим, а через десять хвилин половина завдання все ще не виконана. Такі сцени повторюються день у день і виснажують усіх учасників.

Не кожна дитина однаково яскраво проявляє всі три ознаки. У деяких на першому плані стоїть неспокій, у інших — майже виключно неуважність. Дівчата частіше належать до тихого, неуважного типу і тому довше залишаються непоміченими.

СДУГ належить до найпоширеніших психічних розладів у дитячому та підлітковому віці. Цим розладом страждають приблизно п’ять відсотків дітей та підлітків віком від шести до вісімнадцяти років, що в Німеччині становить близько півмільйона дітей та підлітків. Хлопчикам ставлять цей діагноз у три-шість разів частіше, ніж дівчаткам.

Причини лежать у біології мозку. При СДУГ нейромедіатори дофамін і норадреналін, які передають сигнали між нервовими клітинами, не працюють у звичному рівноважному стані. Через це ділянки мозку, відповідальні за концентрацію уваги, мотивацію та контроль імпульсів, не можуть так надійно керувати поведінкою. Схильність до цього розладу значною мірою передається у спадок: фахові товариства вважають, що генетичний фактор становить близько 80 відсотків, і в багатьох сім’ях цим розладом страждають також батьки чи брати й сестри.

Виховання, споживання медіа або цукор не є причинами СДУГ. Несприятливі умови в сім’ї чи школі можуть посилити або пом’якшити перебіг захворювання, але вони не є його першопричиною. Це позбавляє батьків необхідності задаватися питанням, що саме вони зробили не так.

Для постановки достовірного діагнозу потрібен час і кілька складових. Дитячий та підлітковий психіатр або спеціалізований педіатр детально розмовляє з батьками та дитиною, просить заповнити анкети з дому та зі школи, а також спостерігає за дитиною. Важливо, щоб відхилення від норми спостерігалися в різних ситуаціях, а не лише в одному місці.

Не існує окремого тесту, який би підтверджував СДУГ. Діагноз ставиться на основі загальної картини. Крім того, перевіряється, чи немає інших причин, таких як недосипання, проблеми із зором чи слухом, тривоги або напружена ситуація в родині. Часто до цього додаються й інші проблеми, наприклад, труднощі з навчанням, тики або депресивний настрій. Виявлення цих супутніх розладів також є частиною діагностики.

На прийом до дитячого та підліткового психіатра часто доводиться чекати кілька місяців. Для батьків цей час є виснажливим. Допоможе те, якщо заздалегідь записатися до списку очікування та паралельно збирати нотатки про повсякденне життя, які стануть у нагоді під час обстеження.

СДУГ добре піддається лікуванню, хоча зазвичай повністю не зникає. Ефективним вважається мультимодальний підхід, що поєднує кілька складових і відповідає віку дитини.

• Просвітницька робота (психоосвіта): батьки та дитина розуміють, що таке СДУГ і що полегшує повсякденне життя.
• Робота з батьками: під час тренінгів для батьків вони вчаться застосовувати чіткі структури, надійні правила та цілеспрямоване схвалення.
• Поведінкова терапія: дитина вчить керувати увагою та стримувати імпульси; до процесу залучається школа.
• Медикаментозне лікування: при вираженому СДУГ можуть допомогти такі ліки, як метилфенідат, зазвичай починаючи з початкової школи та у поєднанні з іншими компонентами. Ставлення батьків до цього кроку дуже різниться; детальніше про це — у розділі «Рішення щодо медикаментозного лікування».

Те, які компоненти лікування є доцільними, залежить від ступеня тяжкості, віку та супутніх проблем. У разі легкої форми часто достатньо консультацій та поведінкових методів. У повсякденному житті допомагають чіткі розпорядки дня, зрозумілі завдання, фізична активність та достатній сон. Багато дітей із СДУГ водночас мають сильні сторони, наприклад, здатність захоплюватися, багатство ідей та наполегливість у справах, які їх захоплюють. Лікування починається саме з цього і ґрунтується на тому, що вже працює.

Першим кроком є звернення до педіатра. Звідти шлях веде до відділення дитячої та підліткової психіатрії або до кабінету, що спеціалізується на СДУГ. Звернутися до фахівця доцільно, якщо ваша дитина протягом кількох місяців відчуває значні труднощі в школі, родині та колі друзів або викликає конфлікти, а повсякденне життя стає надзвичайно напруженим.

До візиту корисно записувати конкретні спостереження: коли, де та як часто трапляються певні ситуації. Коучинг для батьків, такий як Rückenwind, може супроводжувати вас у цей період, допомогти впорядкувати думки та підбадьорити вас у проміжках між візитами. Діагноз СДУГ та рішення щодо лікування виставляються виключно у відділенні дитячої та підліткової психіатрії або спеціалістом-лікарем чи психотерапевтом.