Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Посттравматичний стресовий розлад, скорочено ПТСР, — це психічна реакція на подію, яку дитина сприйняла як таку, що загрожує життю або є надзвичайно приголомшливою. У діагностичному класифікаторі МКХ-10 йому присвоєно номер F43.1. Основна ознака: пережите не дає спокою. Спогади повертаються самі по собі, часто раптово й з повною силою, ніби все відбувається знову.

ПТСР — це не рідкісний виняток. За даними великого американського дослідження, приблизно 5 відсотків підлітків протягом життя страждали на ПТСР, причому дівчата — частіше (7,3 відсотка), ніж хлопці (2,2 відсотка). Важливо для батьків: травма не у кожної дитини призводить до ПТСР. Багато дітей з часом і за умови належної підтримки долають стресові переживання, не залишаючи після себе розладу.

Симптоми можна розділити на три групи:

• Переживання: нав'язливі образи, спогади та кошмари. У дітей віком до шести років це проявляється інакше. Вони раз по раз відтворюють події, а їхні кошмари не можна чітко пов'язати з конкретною подією.
• Уникнення: дитина уникає місць, людей або розмов, які можуть нагадати їй про подію. Деякі діти емоційно ніби «відключаються», віддаляються від друзів або втрачають інтерес до речей, які раніше приносили їм радість.
• Гіперзбудженість: проблеми зі сном, сильні реакції переляку, дратівливість, спалахи гніву, труднощі з концентрацією уваги та постійна пильність.

До цього часто додаються негативні думки: почуття провини, недовіра, відчуття, що дитина сама винна в тому, що з нею сталося. У школярів це іноді проявляється у вигляді болю в животі, головного болю або погіршення успішності, при цьому дитина не говорить про пережиту травму.

Спровокуючими факторами є події, пов’язані з реальною або пережитою загрозою смерті чи травмування. У дітей та підлітків до них належать фізичне та сексуальне насильство, серйозні нещасні випадки, укуси собак та травми, такі як опіки. У маленьких дітей велику роль відіграє домашнє насильство, особливо насильство між особами, які піклуються про дитину.

Для класифікації вирішальне значення має часовий перебіг. Гостра стресова реакція починається безпосередньо після події і у більшості випадків зникає протягом від кількох годин до кількох днів. Якщо симптоми тривають від трьох днів до чотирьох тижнів, фахівці говорять про гострий посттравматичний розлад. Лише тоді, коли симптоми зберігаються довше ніж місяць, розглядається діагноз ПТСР. Він може також проявитися з затримкою, іноді лише через тижні чи місяці після травми.

Для дітей та підлітків найкраще підтвердженим підходом вважається когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), орієнтована на травму. Дитина вчиться говорити про пережите, осмислює його під терапевтичним супроводом і крок за кроком долає страх перед спогадами. Це передбачає дозовані вправи з експозиційної терапії, під час яких дитина в безпечних умовах наближається до того, чого вона уникає.

Другим добре дослідженим методом вважається EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing — десенсибілізація та переробка рухом очей), під час якої травматичні спогади опрацьовуються за допомогою керованих рухів очей. Медикаментозне лікування у дітей не є першочерговим. Воно може розглядатися лише як допоміжний засіб, наприклад, у разі супутніх тривожних станів або депресії. Чим раніше розпочнеться відповідне лікування, тим кращими, як правило, є перспективи.

Після пережитої травми дітям насамперед потрібні безпека та надійність. Стабільні повсякденні процедури, спокійний ритм життя та повернення до звичних справ надають дитині опору. Вислухайте дитину, якщо вона хоче розповісти про свої переживання, але не тисніть на неї. Дайте зрозуміти, що реакції дитини цілком зрозумілі і що вона не зробила нічого поганого.

Психоосвіта для батьків допомагає краще зрозуміти симптоми та спокійніше реагувати на них у повсякденному житті. Зверніться за професійною допомогою, якщо симптоми тривають довше ніж місяць, повсякденне життя суттєво погіршується або ваша дитина говорить про самоушкодження чи думки про смерть. У разі гострих кризових ситуацій слід звертатися за номером 112 або до дитячо-юнацької психіатричної служби.

Діагностика та лікування ПТСР повинні здійснюватися виключно у відділенні дитячої та підліткової психіатрії (КПП) або спеціалістом-лікарем чи психотерапевтом. Проект «Rückenwind» надає вам, як батькам, підтримку у вигляді наставництва протягом цього періоду, але не замінює ані діагностику, ані психотерапію.