Панічний розлад

Панічний розлад (закодований у діагностичному кодексі МКХ-10 як F41.0) характеризується періодичними панічними атаками, які, здається, виникають з нізвідки. Панічна атака — це раптовий напад сильного страху, що супроводжується фізичними симптомами: прискореним серцебиттям, задишкою, запамороченням, стисканням у грудях, сильним потовиділенням. Пік симптомів зазвичай настає через кілька хвилин, а загальна тривалість атаки становить від 10 до 20 хвилин.

Діти та підлітки часто сприймають такий напад як загрозу для життя. Деякі думають, що у них трапляється інфаркт або що вони задихаються. Самі панічні атаки частіше трапляються в підлітковому віці, але зустрічаються й у молодших дітей. Про панічний розлад фахівці говорять лише тоді, коли такі атаки повторюються і дитина страждає від них або це змінює її повсякденне життя. Тривожні розлади належать до найпоширеніших психічних розладів у дитячому та підлітковому віці. За даними дослідження BELLA, проведеного Інститутом Роберта Коха, приблизно кожна десята дитина в Німеччині час від часу страждає від гострого тривожного розладу.

Окремий напад зазвичай добре помітний батькам. Дитина блідне, скаржиться на серцебиття, тремтить, дихає швидко й поверхнево, часто хоче негайно піти або повернутися додому. Після цього вона відчуває виснаження.

Для правильної оцінки ситуації важливіше те, що відбувається між нападами. Найчастіше виділяють дві моделі поведінки:

• Страх очікування: страх перед наступним нападом. Дитина днями переживає, що це може повторитися, і з тривогою стежить за своїм тілом.
• Уникаюча поведінка: дитина уникає місць або ситуацій, у яких раніше вже траплявся напад. Це може бути переповнений шкільний автобус, класна кімната, великі скупчення людей. Іноді дитина ледь наважується вийти з дому сама.

Коли час до школи, зустрічі з друзями або сам шлях до школи стають все більш напруженими, часто причиною цього є саме таке уникнення. У деяких дітей до цього додається ще й страх перед школою.

Обидва розлади належать до категорії тривожних розладів, але для родини вони сприймаються по-різному. У разі панічного розладу на перший план виходить раптовий напад — короткий і сильний, з чіткими фізичними симптомами. Між нападами дитина може тимчасово здаватися безтурботною, доки знову не охоплює її тривога очікування.

Натомість при генералізованому тривожному розладі спостерігаються постійні, важко контрольовані турботи щодо багатьох сфер життя: школи, здоров’я, сім’ї, майбутнього. Тривога є більш тривалою і менш пов’язаною з конкретним моментом. У деяких дітей спостерігаються ознаки обох розладів. Який саме діагноз є правильним, визначає фахівець, а не погляд ззовні.

Під час нападу страх не можна заспокоїти словами. Він стихає сам по собі, зазвичай за кілька хвилин. Роль батьків полягає в тому, щоб бути спокійним опором у цей момент.

• Зберігайте спокій і залишайтеся поруч. Ваш голос може бути тихим і повільним. Короткі речення: «Я поруч. Це мине».
• Допомагайте дихати. Дихайте разом повільніше, видихайте довше, ніж вдихайте. Не наполягайте, лише пропонуйте.
• Назвіть те, що відбувається: «Це панічний напад. Він неприємний, але не небезпечний».

Менш корисно одразу витягувати дитину з будь-якої ситуації або засипати її безліччю запитань. Хто постійно уникає кожної ситуації, що провокує напад, той підтверджує страху, що він мав рацію, і уникнення посилюється. Такі підходи, як усвідомленість та вправи з регулювання емоцій, допомагають деяким дітям між нападами справлятися з першими ознаками.

Панічні розлади добре піддаються лікуванню, і чим раніше розпочати лікування, тим кращі перспективи. Методом першого вибору вважається когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона діє в декількох напрямках:

• Психоосвіта: дитина та батьки розуміють, як у тілі виникає панічна атака і чому вона не є небезпечною.
• Робота з думками: дитина вчиться розпізнавати та аналізувати катастрофічні думки («Я зараз помру»).
• Метод експозиції: разом із терапевтом дитина поступово наближається до ситуацій, яких раніше уникала. Спочатку страх посилюється, але дитина відчуває, що він самостійно знову слабшає.

Батьки беруть участь у цьому процесі. Під час тренінгу для батьків йдеться про те, щоб розпізнати, в яких випадках дії, спрямовані на благо, ненавмисно посилюють страх, та як супроводжувати прогрес дитини. Ліки, такі як СІЗЗС (певні антидепресанти), застосовуються у дітей та підлітків лише тоді, коли заходів поведінкової терапії недостатньо, і лише як доповнення до терапії.

Гарним першим кроком буде візит до педіатра. Там можна провести фізичне обстеження, щоб переконатися, що за прискореним серцебиттям та задишкою не стоїть жодна інша причина, а також отримати направлення до фахівця. Зверніться по допомогу, якщо напади повторюються, дитина дедалі частіше уникає певних ситуацій або замикається в собі.

Janike є соціальною працівницею та тренером для батьків, яка проходить навчання на дитячу та юнацьку психотерапевтку. Вона не має ліцензії на медичну практику. Проект «Rückenwind» супроводжує вас, батьків, у цей період, але не ставить діагнозів і не замінює терапію. Чи має місце панічний розлад і яке лікування підходить, може встановити виключно дитячий та підлітковий психіатр (KJP) або лікар чи психотерапевт.